За даними Canadian Centre for Policy Alternatives (CCPA), Canada — єдина країна G7, яка не має обов’язкової федеральної регуляторної рамки, спеціально присвяченої AI. На цьому тлі Mark Carney 4 червня 2026 року в Toronto General Hospital представив національну стратегію «AI for All», побудовану навколо шести опор і підкріплену пакетом фінансування понад 2,3 млрд CAD. Після парламентської пророгації 5 січня 2025 року AIDA — закон про штучний інтелект і дані, що входив до законопроєкту C-27, — фактично припинив існування, і жоден обов’язковий федеральний AI-закон його не замінив. CCPA та The Walrus називають цю модель переважно добровільною через відсутність зобов’язувальних норм.
Єдина країна G7 без обов’язкової федеральної рамки
За даними Canadian Centre for Policy Alternatives, Canada — єдина країна G7, яка не має обов’язкової федеральної регуляторної рамки, спеціально присвяченої AI. Водночас цей висновок варто уточнити: Ottawa та провінції вже застосовують часткові інструменти — Treasury Board Directive on Automated Decision-Making (2019), PIPEDA, Quebec’s Law 25 та орієнтири Office of the Superintendent of Financial Institutions (OSFI) для фінансового сектору. Ці механізми охоплюють окремі сегменти — федеральну адміністрацію, приватність, фінанси — але не формують єдиної AI-рамки, а CCPA вважає, що їх недостатньо для регулювання високоризикових систем, які впроваджуються в приватному секторі. Найбільш безпосередній тиск на канадського гравця, який працює на європейському ринку, походить з іншого боку: AI Act застосовується до постачальників і операторів, чиї AI-системи виводяться на ринок або використовуються в Union, незалежно від країни реєстрації. Тож канадська компанія, яка розгортає високоризикову систему на європейському ринку, підпадає під дію регламенту незалежно від статусу федерального права в Ottawa.
Добровільний не означає бездієвий — але потрібне правове підґрунтя
Відмінність від європейського досвіду полягає не в природі інструменту: Code of Practice for General-Purpose AI Models, оприлюднений European Commission, також є добровільним механізмом. Його нормативний ефект випливає з прив’язки до AI Act, який передбачає окреме положення: підписанти GPAI Code отримують придатну до застосування презумпцію відповідності щодо обов’язків, що стосуються постачальників моделей загального призначення. Підписання дає відчутну юридичну перевагу; відмова від підписання означає необхідність доводити відповідність іншими, складнішими шляхами. За відсутності еквівалентної обов’язкової федеральної рамки в Canada стратегія «AI for All» покладає нормативний тиск на репутацію та ринковий ефект — механізм, який може забезпечити вирівнювання в концентрованих і чутливих секторах, як це показували добровільні кодекси у UK до Online Safety Act, але який не створює такої ж сили юридичної дії. The Walrus повідомляє, що, за даними опитування, на яке посилається його аналіз, 34% канадців готові довіряти AI, тоді як 75% очікують державного регулювання: отже, розрахунок Ottawa на репутаційний тиск відбувається в середовищі, де запит на правову рамку є чітко сформульованим.
Екосистема, що спирається на три інститути, та інфраструктура, яку називають «ембріональною»
Уряд повідомляє про понад 3 500 канадських компаній, які розробляють AI-рішення, і які сукупно залучили понад 37 млрд CAD венчурного капіталу. Проте макроекономічні оцінки впливу, які просуває Ottawa, належать до іншого порядку: уряд заявляє про намір створити 250 000 робочих місць і забезпечити зростання GDP на 3% — це подається як урядові цілі, а не як прогнози, перевірені незалежним аудитором. Офіційний документ також прямо визнає, що суверенна обчислювальна спроможність Canada «залишається ембріональною, особливо в cloud-сегменті, і потребуватиме значних інвестицій для зменшення залежності від іноземних постачальників» — формулювання, яке саме в тексті окреслює межі опори на суверенну інфраструктуру.